Міста України
Коли їдеш кудись або говориш із кимось про якесь місто, добре влучно описати згадану місцину двома-трьома словами. Тому, пропоную сьогодні список знайомих мені міст України і кажу що я про них думаю.
Артемівськ — провінційне місто на Донеччині. Має чимало асфальтованих площ, солідну кількість підприємств і фактуру великого районного центру. В Артемівську роблять шампусік («шампанське»). Був там до війни. Сьогоднішнє місто може виглядати по іншому.
Батурин — місто із розміром села на Північному Сході країни. Колись було гетьманською столицею. У наші дні президент Ющенко відбудував у ньому історичний замок і сьогодні туди приїздять автобуси туристів. Але, незважаючи на туристів, там тихо.
Запоріжжя — розташоване на березі Дніпра місто, з розкиданими індустріальними районами. Пагорби на березі річки високі і вражаючі. Дивлячись на них, відразу думаєш про Запорізьку Січ. У самому місті якось сіро, але біля Дніпра — круто.
Ірпінь — місто супутник Києва. Виглядає реально зелено. Один раз бухав там у парку. Там є Податкова академія, український ВУЗ із репутацією особливо корумпованого. Як там з корупцією насправді, не скажу.
Кам’янець-Подільський — районний центр туристичного формату. Має чимало гарних церков та замків. Приймає величезні кількості туристів, співставні з Києвом чи Львовом. Також у Кам’янці вчаться багато студентів і є університет. Із проблемного, там нерідко можна побачити бикуватих місцевих, що контрастує, наприклад, із уже згаданим Львовом. На вокзалі мені там якось трапився трохи дьорганий таксист.
Київ — три мільйони людей і десяток дуже відмінних один від одного районів. Загалом, досить шумний град із великою кількістю барів і ресторанів. Місце знаходження головних корупційних контор країни. Місто старе як світ.
Львів — найбільше місто Західної України, і можливо, найбільший туристичний центр держави загалом. Приваблює архітектурою 19 століття. Коли там буваєш, то таке враження, що кожен другий перехожий — турист. Єдине місто, якому не загрожує російська окупація. В 30–50х роках росіяни там відгребли так, що до цих пір пам’ятають. Також, Львів — місто, де в архітектурі та у людських відносинах домінують не грубі тоталітарні, а елегантні центрально європейські традиції.
Ніжин — місто районного значення на Чернігівщині. У ньому є університет, в якому вчився Микола Гоголь і який сьогодні носить його ім’я. Місто виглядає маленьким і спокійним. Біля універу є красивий парк. У Ніжині також є постійно діючий театр.
Одеса — сонячне місто де живе багато євреїв і де в маршрутках за проїзд платять не на вході, а на виході. Є море, але пляжі біля нього бруднуваті і на них мало вільного місця.
Рівне — зелене місто середніх розмірів і обласний центр на Західній Україні. Є великий парк. Та парки є майже всюди. І це добре. Схоже на Запоріжжя, але зеленіше.
Суми — сіруватий обласний центр на Північному Сході. Є гарні центральні вулиці, але загалом, суцільні індустріально-промислові райони і бандитська репутація.
Тростянець — містечко на Сумщині, в якому роблять шоколад « Корона» і в якому є дендропарк.
Трускавець — маленьке курортне місто на Львівщині. Відоме мінеральними водами. У 2000х почало занепадати. Давно там не був. Пам’ятаю, що у місті їздять маршрутки, які насправді не дуже то й потрібні. Бо Трускавець — маленький прималенький. Дуже багато готелів. Там всюди готелі.
Харків — східне місто мільйонник. Має здоровенний речовий ринок Барабашово. Ніколи у Харкові не був, але відгуки доходять не найкращі. Непривітні місцеві, садистська і зла поліція, гірша навіть ніж у інших українських регіонах. Крім того, дідівщина в університетських гуртожитках. Уявляєте, в гуртожитках!? Поїхав колись знайомий туди вчитись, знайомий — не спопляк. Так його там однокімнатники конкретно побили. А знайомий знайомого, взагалі загинув за нез’ясованих обставин на території студмістечка. Коротше кажучи, паршива у Харкова репутація.
Хмельницький — перший, якщо їхати з Києва, обласний центр Західної України. Має один із наймоцніших базарів одягу у країні. Їздив колись туди нічним поїздом. Купив спортивний костюм. Іншого разу купив офісний костюм. Він правда був сріблясто-рагульського кольору і тепер його мені носити соромно.
Чернігів — обласний центр розташований на Півночі у області, яка межує з Білоруссю. Там багато церков та інших історичних споруд. По-моєму, звідти родом футболіст Андрій Ярмоленко.
Чернівці — інший обласний центр. У ньому є гарний, в архітектурному плані, університет. Він справді круто виглядає. Загалом, Чернівці здивували більшою, ніж в інших містах Західної України, пропорцією російськомовних.
